Воля Україні, або смерть ворогів...
______________________
Ти загинув навесні 102 роки тому...
Захищаючись до останнього набою, вирятовуючи побратимів ціною власного життя. Ти без вагань дістав револьвера, щоб позбавити духу своє 25-річне молоде тіло, аби не датись живим в руки ворогам, що оточували Тебе, поблискуючи червоними зірками на гостроверхих шапках.
В останню мить Ти кинув відданий погляд на могутні верхівки оживаючих від сплячки дубів і назавжди покинув цей світ.
Ми щасливі, що ступаємо в тому ж просторі, де ступав колись Ти. Ми тішимося думкою, що можемо споглядати могутній Холодноярський ліс, який Ти під суворим наглядом забороняв рубати селянам, адже це був надійний прихисток повстанця. Перебуваючи в одному просторі, ми фактично стаємо пліч-о-пліч з Тобою, під той самий чорний прапор зі сріблястим написом "Воля України або смерть!"
Ти був пророком... Здіймаючи повітря могутністю свого останнього кличу, оточений юрбою зайд, що прийшли палити стріхи хат, грабувати мирні господи і ґвалтувати українських дівчат...
Ти крикнув у ліси: "Готуй нових борців, Холодний Яре!" І ми тебе почули, побратиме.
Твій Поклик не розсіявся, мов звичний звук, підвладний законам фізики. Твій Поклик зберіг свою силу протягом сотні років, щоб одізватись у нашому серці. У тисячах сердець, що б'ються в такт з твоїм серцем, Василю. Бо рухає наші серця одна Ідея вільної і могутньої України, для якої Ти зробив все, що міг, а нині продовжують робити тисячі тих, що йдуть в ногу із нами.
Хай теплий вогник лампадки і аромат ніжної квітки прикрашає твою могилу. Вони цвітуть, як і 100 років тому, коли Ти споглядав, як бубнявіють китиці, наповнюючись соком, і тішився подумки оживаючому лісу - прихистку повстанця...
І так само, як ця квітка, цвіла твоя душа, очікуючи весни і теплого подуву вітру, що принесе віру у вільну Україну.
Спочивай, Василю і будь спокійний... Ми йдемо Тобі на зміну. Холодний Яр готує нових борців!????
#Поклик_Яру
