Прийде день...
Прийде день - ми будемо думати про війну в минулому часі. Захочемо нову сумочку чи кроси. Спатимемо всю ніч, згадаємо про серіали, ігри, нові пісні. І так нам буде фіолетово до результатів євробачення.
Прийде день - ми почнемо звикати щодня ходити на роботу, навчання. А влітку в Крим чи Херсон.
Прийде день - ми зваримо всі ті вареники, підсмажимо всі налисники - відсвяткуємо перемогу. Клопотенка покличемо. А в закладах освіти меню нас буде влаштовувати навіть яка-небудь незнайома пан де калатрава.
Прийде день - чорне матюччя відступить. Це його передсмертна агонія. Тоді не захочеться ляпати бруд "замість тисячі слів", бо всіх захопить глибина і краса мови.
Прийде день - стихнуть наші відмінності, ми пам'ятатимемо тільки спільне. Наше унікальне вміння гуртуватися і любити всім серцем.
Прийде день - ми забудемо звуки сирен та градів. І хоч привиди ще блукатимуть в снах та спогадах, але молитва, спів і тиха розмова з кимось рідним розчинить гострий страх.
Прийде день - ми виплачемося. І будемо плакати знов, знов і знов, але в очах стане трохи світліше.
Прийде день - ми відбудуємо нашу Україну. І кожен кожному буде - як золота пектораль. Нехай у вас не буде навіть крихітного сумніву в перемозі!!!
@Julia Gubanova
