Поради психолога: синдром «Провини вцілілого» під час війни
У воєнний час складно зберігати стабільний психологічний стан, однак важливо пам’ятати, що це нормальні відчуття в таких умовах.
Під час війни провину відчувають усі (!), хто безпосередньо не задіяний у порятунку країни. Війна – це атака на особистість, на базові питання: «Хто я?», «Яка моя роль?», «Яке моє місце у всьому, що коїться?», «Що я маю робити?».
На фронті страшно, і там немає місця провині, а в тилу, якщо, звичайно, над вами не літають снаряди, – деморалізує провина.
Якщо людину захоплює відчуття провини, вона перестає нормально працювати. Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності.
Перестаньте себе знецінювати! Скажіть собі: “Так, я не можу сьогодні воювати, але я можу робити корисне для інших!”.
В такій ситуації, найкращий спосіб допомоги собі та підтримати інших під час війни – це пригадати свої сильні сторони (що я вмію і що я можу робити в конкретних умовах), які і є ресурсом у допомозі – варити їсти для евакуйованих дітей, організувати їх зайнятість та психологічну підтримку (малювати, грати, та ін.), шити бронежилети для військових чи закупити їх, готувати їжу для військових, організовувати збір гуманітарної допомоги, необхідних коштів, плести маскувальні сітки, лікувати людей, прибирати житлові приміщення для для евакуйованих людей тощо.
Пам’ятайте, що зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може долучитися до різної роботи і ми разом дійдемо до перемоги!
Допомагайте одне одному онлайн поширювати перевірену інформацію, тримати зв’язок зі своїми близькими, іншими людьми, які потребують допомоги, підбадьорювати їх, дізнаватися про їх потреби, шукати варіанти вирішення – це все надзвичайно важливо та дієво!
І головне – піклуватися про себе (їжа, сон!), турбуватися про свою безпеку!
Разом ми сила!
Слава Україні! Героям Слава!
