Національне усиновлення
Національне усиновлення
Національне усиновлення – це прийняття у сім’ю дитини на правах дочки або сина, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих, так і з боку дитини. Усиновлення в Україні є пріоритетною формою влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. В такій формі влаштування дитина втрачає статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.
Особи, які можуть бути усиновлювачами
Згідно з статті 211 Сімейного кодексу України особи, які можуть бути усиновлювачами:
1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
Усиновлювач повинен мати достатній офіційний дохід (прожитковий мінімум для кожного члена сім'ї) і має надати документи, що це підтверджують, а також мати житло у власності або орендувати на постійній основі.
Можливість усиновлення під час воєнного стану:
- громадяни України, які проживають в Україні, — так;
- громадяни України, які тимчасово або постійно проживають на території іншої країни, — ні;
- громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, — ні;
- іноземні громадяни можуть усиновити дитини тільки якщо вони є родичами дитини або мають намір всиновити брата або сестру раніше усиновленої ними дитини.
Особи, які не можуть бути усиновлювачами
Згідно з статті 212 Сімейного кодексу України особи, які не можуть бути усиновлювачами:
1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
9) є іноземцями, крім випадків, коли вони є родичами дитини, або мають намір всиновити дитину, яка є братом чи сестрою раніше усиновленої ними дитини/дітей;
10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
12) є особами без громадянства;
13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
Права та обов’язки кандидатів в усиновлювачі
Кандидати в усиновлювачі мають право:
1. Ознайомитися з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені;
2. Ознайомитися з фотографією дитини та отримати про дитину таку інформацію:
- ім'я, вік, стать, стан здоров'я відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
- відомості про правові підстави для усиновлення, форму влаштування дитини (без зазначення назви та адреси закладу, в якому перебуває дитина);
- відомості про наявність або відсутність братів, сестер, їх вік та форму влаштування.
3. Отримати направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею;
4. В дитячому або іншому закладі, в якому проживає (перебуває) дитина, ознайомитися з документами, які містяться в особовій справі дитини, медичною карткою, отримати інформацію про історію життя дитини, особливості її розвитку, поведінки, здібності, риси характеру, рекомендації щодо форм і методів спілкування з дитиною, догляду за нею після усиновлення;
5. Провести додаткове медичне обстеження дитини виключно у державному або комунальному закладі охорони здоров'я в присутності представника служби у справах дітей та дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина;
6. Після знайомства з дитиною кандидати в усиновлювачі мають право щодня протягом строку дії направлення (10 робочих днів) відвідувати дитину за місцем її проживання (перебування) та спілкуватися з нею у час, визначений керівником закладу, але не менш як три години на день. Після подання до служби у справах дітей заяви про бажання усиновити дитину, кандидати в усиновлювачі мають право продовжувати щоденне спілкування з дитиною до набрання чинності рішенням суду про всиновлення. Після подання до суду заяви про усиновлення кандидат/-ка в усиновлювачі має право взяти дитину під опіку/піклування за відповідним рішенням органу опіки та піклування. Це дає змогу забрати дитину додому ще до судового рішення та проживати разом як сім’я. При цьому не треба додатково збирати пакет документів та проходити окреме навчання.
Кандидати в усиновлювачі зобов'язані:
- Виконувати вимоги законодавства України з питань усиновлення;
- Виконувати рекомендації фахівців (психолога, педагога, соціального працівника) під час встановлення контакту з дитиною.
Документи при усиновленні
При усиновленні особи, які бажають усиновити дитину можуть звернутися з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання або через вебпортал державних послуг Дія онлайн: Усиновлення: Реєстрація кандидатом.
Письмова заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, яка подається до служби у справах дітей за місцем проживання, може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).
До заяви додаються такі документи:
1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний код) та документ, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
2) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами податкової служби;
У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами податкової служби, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
3) копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб;
4) висновок про стан здоров’я кожного заявника;
5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
6) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
7) копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Копії документів, зазначених у підпунктах 1, 3 і 7, засвідчуються працівником служби у справах дітей, який здійснює приймання документів. У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.
Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі документи, зазначені у переліку. Витребування у заявників документів, не зазначених у переліку, не допускається.
Строк дії документів становить один рік з дня видачі, якщо інше не передбачено законодавством.
